– Для Буніне кохання – це щастя та трагедія одночасно. І це йде від сприйняття життя людиною. Кохання – це спалах, мить щастя, про яку пам'ятають усе життя. Кохання – Вищий суддя в людських відносинах.
Кохання вносить ідеальне ставлення і світло у буденну прозу життя, розворушує шляхетні інстинкти душі і не дає загрубіти у вузькому матеріалізмі та грубо-тваринному егоїзмі. «Є, брате, жіночі душі, які вічно томляться якоюсь сумною спрагою кохання і які від цього ніколи і нікого не люблять».
І. А. Бунін стверджує, що любов – «сонячний удар», щось блискавичне і невідворотне, що вражає наповал і горе і страждання, що залишає після себе. Муки люблячої душі, гіркота втрат, солодкий біль спогадів – такі рани, що не гоїться, залишає в долях бунінських героїв любов, і час не владний над нею.