Рішучий крок до створення професійної адвокатури було зроблено в 1864 м. Судовими статутами царя-визволителя Олександра II. Адвокатура в Росії засновувалась як незалежний стан присяжних повірених на зразок французького барро (колегії).
У Росії її термін «адвокат» вперше згадано 1864 року. Проте до 1934 року у нормативно-правових актах не вживався [1]. Інститут адвокатури в Росії з'явився у період реформ Олександра ІІ.
у Петровську епоху. Нім. Advokat передає лат. advocatus, субстантивоване причастя від дієслова advocare «захищати, допомагати словом» (вихідне слово vox, vocis "голос, мова").
Третім найважливішим досягненням реформи 1864 р. поряд із принципом незмінності суддів і судом присяжних став інститут адвокатури.